10.08-23.08.2023
Поліна Кузнєцова
Це було влітку або, може, взимку, не можна було сказати точно, бо нічого не
було тим, чим здавалось… Небо було блакитне, а хмаринки білі, але, якщо
придивитись, все було чорним: земля змішалась з плоттю, а вода з кров'ю,
але ж зеленіла трава і квітли соняшники.
Легкий шлях виявлявся складним, а неможливий найкоротшим.
Але ж інколи було зовсім навпаки. Інколи все було як було.
Втомлений шукав спокій, але каміння постійно зривалося з гори. Всюди
лунала пісня, але то був гучний стогін. Сміливі боялись грому, а безтурботні
переймались. Друзі забули один одного, а чужий нагодував чужого, а інколи,
навпаки, всі були разом, кожен був братом і сестрою, кожен рятував
кожного. Гуртом долали ворога, а інколи сумували. Герої вмирали, але
інколи повертались і були людьми.
І все-таки чорне було чорним, а біле білим, але не завжди.
Віра змінювалась розчаруванням, а розчарування надією.
І підіймались хвилі та спадали вниз.
Довіра була теплою, але оберталась зневірою і навпаки. Все легке стало
важким, а красиве складним.
Молодість старіла.
Смерті стало так багато, що можна було лише танцювати.
Але народжувались діти й була любов.
На жаль, любов забувалась і наступала самотність, а потім знову співали
птахи.
Інколи наступала ясність, і правда, як вітер, підіймала крила.
А потім то була не правда.
Пам'ять була глибока, але відразу зникала.
І дороги, дороги, дороги...
Смішне виявилось справедливим, а страшне нікчемним.
Все швидко змінювалось, але не було нічому кінця.
Одного разу хтось не витримав і втратив розум.
А ще були Боги, красиві та всесильні, у них були золото і вогонь. Але боги
загубились в дрібницях. Інколи вони піклувались, інколи грались як діти. Боги
дали надію, а потім забули. А може, то були зовсім не боги, але то вже інша
казка.
Більша частина зібраних тут робіт присвячена останній зимі у Києві, яка для мене ніяк не
закінчується. В якусь мить я відчула, що складнощі пов'язані з війною поступово змінюють мене,
деформують. Близькість до війни, якщо ти навіть ніяк не залучений, схожа з близькістю до чорної
діри: змінюються і час, і простір, і тіло, і розум. В якусь мить мені здалось, що я бачу справжнє
пекло, і воно схоже на балаган.
